|
Митна вартість товарів завищена, як діяти? |
|
Митниця нам визначила митну вартість товарів, яка набагато більша ніж є насправді. Ми з цим не погоджуємося. Як діяти в даній ситуації?
Стаття 4 Митного Кодексу України передбачає, що: «Митне регулювання здійснюється на основі принципів: законності; єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України; системності; ефективності; додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб; гласності та прозорості.» .
Відповідно до ч. 2 ст. 40 Митного Кодексу України: «Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до цього Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.».
Одним із повноважень митниці є право визначати митну вартість. Але наявність компетенції ще не означає автоматичну правомірність застосування іншого методу визначення митної вартості, як способу реалізації митницею владних управлінських функцій.
Митний орган зобов'язаний обґрунтувати та довести правомірність визначення ним митної вартості.
Отже, визначення митної вартості товарів митним органом, повинно мати достатні підстави та бути обгрунтованим.
Так, само при розгляді справи Адміністративний суд зобов’язаний, в силу ч. 3 ст. 2 КАС України, перевірити чи рішення митниці про визначення митної вартості прийнято:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 8 ст. 264 МК України, декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду.
У разі заявлення в суді вимоги про повернення надмірно сплачених платежів з Державного бюджету України, одним з відповідачів залучаються органи Державного Казначейства України.
|
|
|
Відносно мого сина порушена кримінальна справа за незаконне зберігання наркотичних засобів, оскільки на вулиці під час поверхневого огляду, в нього працівники міліції вилучили макову соломку. Хочу запитати, чим передбачено проведення поверхневого огляду та який порядок його проведення?
Чинним кримінально-процесуальним законодавством такої слідчої дії, як «Поверхневий огляд особи», не передбачено.
Статтею 190 КПК України, передбачено, що огляд проводиться лише: місцевості, приміщення, предметів та документів. Проведення огляду особи ст. 190 КПК не передбачено.
Огляд особи та вилучення в неї предметів регламентується ст. 184 КПК України, та називається обшук особи та виїмка у неї предметів і документів.
Відповідно до ст. 11 п. 6 Закону України «Про міліцію», працівники міліції мають право проводити огляд осіб та речей, які є при них, зазначених в п. 5 цієї ж статті (цей пункт передбачає огляд затриманих осіб).
Відповідно до статті 65 КПК України: «Доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами».
Фактичні дані не можуть встановлюватися за допомогою дій не передбачених чинним кримінально-процесуальним законодавством! |
|
|
|
|
|